Френсіс Крозьє

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Френсіс Родон Мойра Крозьє
Francis Rawdon Moira Crozier
Народився16 серпня 1796(1796-08-16)[1][2] або вересень 1796
Банбриджd, Даун, Велика Британія[3]
Померне раніше 1848
Кінг-Вільям, Нунавут, Канада
Країна Сполучене Королівство
Діяльністьмандрівник-дослідник, дослідник, офіцер ВМФ
ЧленствоЛондонське королівське товариство
Посадаофіцер Королівського військово-морського флоту Великої Британії
Військове званнякапітан[3] і командер
БатькоGeorge Crozierd[4]
МатиJane Elliot Grahamd[4]
Нагороди

Френсіс Родон Мойра Крозьє (англ. Francis Rawdon Moira Crozier; 16 серпня 1796, Банбридж, Ірландія — після 1848) — офіцер Королівського військово-морського флоту Великої Британії. Учасник шести арктичних і антарктичних дослідних експедицій.

Дитинство

[ред. | ред. код]

Френсіс Крозьє народився 16 серпня[K 1][5] 1796 року в Авонмор Хаус, побудованому його батьком в 1792 році. Будинок стояв на Церковній площі Банбриджа в графстві Даун, Ірландія. Будівля збереглася і донині. Крозьє був одинадцятим з тринадцяти дітей у сім'ї, головою якої був багатий адвокат Джордж Крозьє. Своє повне ім'я юний Френсіс отримав на честь Френсіса Родона, 2-го графа Мойра, що доводився другом батькові хлопчика.

Служба на флоті

[ред. | ред. код]

У віці 13 років Крозьє побажав пов'язати своє життя з Королівським військово-морським флотом, і у 1810 році вийшов у море в чині кадета на кораблі HMS Hamadryad. Вже в 1812 році він служив у чині мічмана на HMS Briton, а у 1814 році відвідав острови Піткерн, де бачив останніх заколотників з корабля HMS Bounty, що залишилися у живих. У 1817 Крозьє отримав сертифікат молодшого лейтенанта і з 1818 року служив на шлюпі Dotterel під час походу до мису Доброї Надії. У 1821 році Крозьє побажав приєднатися до другої експедиції капітана Вільма Едварда Паррі, надісланій для відшукання Північно-Західного проходу на судах HMS Fury і його судні-близнюку HMS Hecla. Крозьє очолив похід в район острова острова Мелвілл, де вступив в контакт з ескімосами. У цій експедиції Френсіс Крозьє також отримав перший досвід зимівлі на затертому льодом судні. У 1824 році він знову повернувся з Вільямом Паррі в Арктику, на цей раз підсумком експедиції стала втрата судна HMS Fury поблизу острова Сомерсет. Крозьє був підвищений до звання лейтенанта у 1826 році, і у 1827 році знову приєднався до Вільям Паррі у його черговій експедиції, метою якої було на судах досягти Північного полюса. Під час цих плавань Френсіс Крозьє став близьким другом дослідника Джеймса Кларка Росса. У 1827 році, після проведення важливих астрономічних та магнітних досліджень під час трьох експедицій Паррі, Крозьє був обраний членом Королівського астрономічного товариства. У 1831 році був переведений на фрегат HMS Stag, на якому продовжував нести службу біля берегів Португалії під час громадянської війни, що розпочалася у цій країні. У 1835 році Крозьє приєднався до експедиції Джеймса Росса в якості помічника командира на HMS Cove. Експедиція була споряджена для пошуку 12 британських китобоїв, що зникли в Арктиці. Китобої були врятовані, і в 1837 році Френсіс Крозьє отримав звання командера.

Дослідження Антарктики

[ред. | ред. код]

У 1839 році Крозьє знову приєднався до Джеймса Кларка Росса другим помічником командира в його чотирирічній експедиції на суднах HMS Erebus і HMS Terror, метою якої було вивчення Антарктики. Крозьє командував кораблем HMS Terror. У серпні 1840 року кораблі стали на якір в Гобарті, столиці англійської колонії на Тасманії, губернатором якої був сер Джон Франклін, який колись сам очолював дві північних експедиції. Тут у Крозьє стався короткочасний роман з племінницею губернатора — Софією Крекфорт. У 1841 році Френсіс був проведений у чин капітана. В 1843 році, після виконання свого завдання в Антарктиці, експедиція повернулася до Англії. Її підсумком став найбільш вдалий з усіх раніше зроблених проходів крізь паковий лід до континенту (аж до 78° 10' ю.ш.), обстеження значної його частини і відкриття Південного магнітного полюса. При цьому, втрат серед членів екіпажу не було взагалі. Джеймс Росс наніс на карту берегову лінію саме тої частини континенту, яка пізніше стала асоціюватися з Героїчним століттям антарктичних досліджень. Ці місця в майбутньому слугували відправними точками для експедицій Руальда Амундсена, Роберта Скотта і Ернеста Шеклтона. Такі назви, як гора Еребус, море Росса, земля Вікторії, протока Мак-Мердо і Великий крижаний бар'єр Росса (шельфовий льодовик Росса) отримали широку популярність. У знак визнання видатних робіт Крозьє з магнетизму, у 1843 році він був обраний членом Королівського товариства.

Пошук Північно-Західного проходу

[ред. | ред. код]

У 1845 році Френсіс Крозьє був призначений капітаном HMS Terror третьої експедиції сера Джона Франкліна, метою якої була чергова спроба знайти Північно-Західний прохід[K 2][6].

У червні 1847 року, після смерті Франкліна, він прийняв командування експедицією, однак його доля, як і доля всіх інших членів експедиції, залишалася невідомою аж до 1859 року, коли була знайдена записка, залишена ним на острові Кінг-Вільям і знайдена пошуковою експедицією капітана Френсіса Мак-Клінтока. Послання складалося з двох записів, зроблених на одному аркуші паперу з дворічною різницею у часі.

В останньому листі, датованому 25 квітня 1848 року, говорилося, що кораблі були затерті льодами і покинуті людьми. Дев'ять офіцерів, включаючи сера Джона Франкліна, і 15 матросів загинули, а ті, що залишилися в живих сподіваються 26 квітня виступити до річки Бак.[5] Повідомлення було підписано капітаном HMS Erebus Джеймсом Фітцджеймсом та капітаном HMS Terror, старшим офіцером Френсісом Крозьє. Мак-Клінток виявив на острові Бичі три могили і, як згодом і інші дослідники, безліч людських останків на острові Кінг-Вільям та на північному узбережжі Канади. Жодна людина з експедиції Франкліна не повернулася додому живою. Доля більшості з них залишається достеменно невідома, а останки не знайденими.

Пізніше були записані свідчення ескімосів, в яких говорилося, що між 1852 і 1858 роками Крозьє і ще один член екіпажу були, нібито, ними помічені в районі Бейкер-Лейк, приблизно в 400 км на південь від того місця, де в 1948 році Фарлі Моует знайшов «дуже стару піраміду, не схожу на звичайні ескімоські будови», всередині якої лежали уламки дерев'яного короба скріплені «хвостом ластівки».[6]

Пам'ять

[ред. | ред. код]
  • У січні 2008 року в рідному місті Френсіса Крозьє — Банбриджі, було організовано на його честь пам'ятний захід, який включав також і поминальну службу у церкві Святої Трійці. У ньому взяли участь понад 100 нащадків членів підприємства Франкліна, самого Крозьє і членів пошукових експедицій. На заході були присутні члени міської ради Банбриджа і деякі історики Арктики, в тому числі Майкл Сміт і Рассел Поттер.[7]
  • Меморіал на честь сера Джона Франкліна і його людей, в тому числі Френсіса Крозьє, був зведений за наказом Парламенту в 1858 році в Розписному залі Старого королівського морського коледжу Гринвіча, Лондон. В 1937 році його перенесли до каплиці коледжу, а в кінці 2009 року відбулася урочиста церемонія перенесення монумента і встановлення його біля входу в коледж.
  • На Церковній площі Банбриджа, навпроти будинку, де народився Френсіс Крозьє, встановлений великий монумент на його честь.
  • У 1935 р. Міжнародний астрономічний союз присвоїв ім'я Френсіса Крозьє кратеру на видимій стороні Місяця у точці з координатами 13,5°S, 50,8°E.

Ім'я Френсіса Крозьє носять багато географічних об'єктів:

  • Мис Крозьє на східній стороні острова Росса, Антарктида
  • Мис Крозьє на західній стороні Кінг-Вільям, канадська Арктика
  • Мис Крозьє біля західного входу в затоку Допомоги на острові Бенкс, канадська Арктика
  • Протоку Крозьє, що лежить між островом Корнуолліс і островом Батерст, Арктика
  • Річка Крозьє у районі протоки Ф'юрі і Гекла, канадська Арктика
  • Мис Крозьє на острові Шпіцберген, Арктика
  • Канал Крозьє, що лежить на північ від острова Банкс, Арктика
  • Острів Крозьє у протоці Кеннеді, що лежить між Гренландією і островом Елсмір

Відображення в літературі

[ред. | ред. код]
  • Френсіс Крозьє є головним героєм роману американського письменника-фантаста Дена Сіммонса «Терор» (2007).
  • Крозьє відводиться роль оповідача в романі франкомовного канадського письменника Домініка Форте «Про правильне використання зірок» (фр. Du bon usage des étoiles) — фіналіст канадської літературної Премії генерал-губернатора 2009 року в номінації «художній твір французькою мовою».[8]
  • У романі англомовної канадської письменниці Маргарет Етвуд «Рік потопу» (англ. The Year of the Flood) троє юнаків носять імена Крозьє, Шеклтон і Отс.
  • Френсіс Крозьє присутній у серії коміксів компанії Marvel Comics, постаючи в ролі лиходія Мора (англ. Pestilence) і бореться проти загону канадських супергероїв — загону Альфа.

Коментарі

[ред. | ред. код]
  1. Традиційно датою народження Крозьє вважається 17 вересня, однак проведені нещодавно дослідження показують, що з більшою ймовірністю Френсіс народився на місяць і день раніше — 16 серпня (Campbell, 2009).
  2. Френсіс Крозьє був четвертим кандидатом на роль глави експедиції, однак його низьке, та ще й ірландське, походження змусило організатора експедиції, сера Джона Барроу, затвердити на цей пост 59-річного Джона Франкліна (Sandler, 2006).

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. http://coastmonkey.ie/the-last-days-of-francis-crozier/
  2. SNAC — 2010.
  3. а б William R. O'Byrne CROZIER.: Captain, 1841. f-p., 28; h-p., 9. // A Naval Biographical Dictionary: comprising the life and services of every living officer in Her Majesty's Navy, from the rank of Admiral of the Fleet to that of Lieutenant, inclusive. Compiled from Authentic and Family Documents.London: John Murray, 1849. — 1409 p.
  4. а б Lundy D. R. The Peerage
  5. а б Savours A. The Search for the North West Passage. — N. Y.: St. Martin's Press, 1999. — P. 291—293. — ISBN 0-312-22372-2.
  6. а б Woodman D. Unravelling the Franklin Mystery: Inuit Testimony. — Montreal: McGill-Queen's University Press, 1992. — P. 317. — ISBN 0-7735-0936-4.
  7. Polar First Proves Great Ice-breaker // Banbridge Courier. — 23 January 2008. — P. 1—2.
  8. Dominique F. Du bon usage des étoiles. — Éditions Alto. — Québec, 0. — ISBN 978-2-923550-15-2. [Архівовано 2 квітня 2012 у Wayback Machine.].

Джерела

[ред. | ред. код]

Посилання

[ред. | ред. код]
  • Crozier of Banbridge (англ.). Craigavon Historical Society. Архів оригіналу за 28 вересня 2012. Процитовано 2012-7-14. {{cite web}}: Cite має пустий невідомий параметр: |6= (довідка)
  • Crozier; Francis Rawdon Moira (c 1796 – c 1848) (англ.). Royal Society. Архів оригіналу за 29 вересня 2012. Процитовано 2012-7-14.